поглупе́ть
verboperfectivo
Par de aspecto глупе́тьatontarse; volverse tonto
Significados
- volverse tonto
Conjugación
| Futuro | |
|---|---|
| я | поглупе́ю |
| ты | поглупе́ешь |
| он / она / оно | поглупе́ет |
| мы | поглупе́ем |
| вы | поглупе́ете |
| они | поглупе́ют |
| Pasado | |
|---|---|
| Masculino | поглупе́л |
| Femenino | поглупе́ла |
| Neutro | поглупе́ло |
| Plural | поглупе́ли |
| Imperativo | |
|---|---|
| Singular | поглупе́й |
| Plural | поглупе́йте |
Participios
| presente | pasado | |
|---|---|---|
| Activo | — | поглупе́вший |
| Pasivo | — | — |
| presente | pasado | |
|---|---|---|
| Gerundios | — | поглупе́в, поглупевши |