наряди́ть
verboperfectivo
Par de aspecto наряжа́тьadornar; designar
Significados
- engalanar, adornar
Conjugación
| Futuro | |
|---|---|
| я | наряжу́ |
| ты | наря́дишь |
| он / она / оно | наря́дит |
| мы | наря́дим |
| вы | наря́дите |
| они | наря́дят |
| Pasado | |
|---|---|
| Masculino | наряди́л |
| Femenino | наряди́ла |
| Neutro | наряди́ло |
| Plural | наряди́ли |
| Imperativo | |
|---|---|
| Singular | наряди́ |
| Plural | наряди́те |
Participios
| presente | pasado | |
|---|---|---|
| Activo | — | наряди́вший |
| Pasivo | — | наряжённый |
| presente | pasado | |
|---|---|---|
| Gerundios | — | наряди́в, нарядивши |