заворча́ть
verboperfectivo
Par de aspecto ворча́тьrefunfuñar; gruñir, refunfuñar
Significados
- empezar a refunfuñar
Conjugación
| Futuro | |
|---|---|
| я | заворчу́ |
| ты | заворчи́шь |
| он / она / оно | заворчи́т |
| мы | заворчи́м |
| вы | заворчи́те |
| они | заворча́т |
| Pasado | |
|---|---|
| Masculino | заворча́л |
| Femenino | заворча́ла |
| Neutro | заворча́ло |
| Plural | заворча́ли |
| Imperativo | |
|---|---|
| Singular | заворчи́ |
| Plural | заворчи́те |
Participios
| presente | pasado | |
|---|---|---|
| Activo | — | заворча́вший |
| Pasivo | — | — |
| presente | pasado | |
|---|---|---|
| Gerundios | — | заворча́в, заворчавши |