возни́кнуть
verboperfectivo
Par de aspecto возника́тьoriginarse; surgir, aparecer, originarse
Significados
- surgirначать существовать
Conjugación
| Futuro | |
|---|---|
| я | возни́кну |
| ты | возни́кнешь |
| он / она / оно | возни́кнет |
| мы | возни́кнем |
| вы | возни́кнете |
| они | возни́кнут |
| Pasado | |
|---|---|
| Masculino | возни́к, возни́кнул |
| Femenino | возни́кла, возни́кнула |
| Neutro | возни́кло, возни́кнуло |
| Plural | возни́кли, возни́кнули |
| Imperativo | |
|---|---|
| Singular | возни́кни |
| Plural | возни́кните |
Participios
| presente | pasado | |
|---|---|---|
| Activo | — | возни́кнувший |
| Pasivo | — | — |
| presente | pasado | |
|---|---|---|
| Gerundios | — | возни́кнув, возникнувши, возникши |
