святота́тствовавший
adjective
Meanings
- having committed sacrilege, who had committed sacrilege
Declension
| Case | Masculine | Neuter | Feminine | Plural |
|---|---|---|---|---|
| Nominative | святота́тствовавший | святота́тствовавшее | святота́тствовавшая | святота́тствовавшие |
| Genitive | святота́тствовавшего | святота́тствовавшего | святота́тствовавшей | святота́тствовавших |
| Dative | святота́тствовавшему | святота́тствовавшему | святота́тствовавшей | святота́тствовавшим |
| Accusative | святота́тствовавшего, святота́тствовавший | святота́тствовавшее | святота́тствовавшую | святота́тствовавших, святота́тствовавшие |
| Instrumental | святота́тствовавшим | святота́тствовавшим | святота́тствовавшей, святота́тствовавшею | святота́тствовавшими |
| Prepositional | святота́тствовавшем | святота́тствовавшем | святота́тствовавшей | святота́тствовавших |
Examples
- Священник осудил святотатствовавшего человека.The priest condemned the man who had committed sacrilege.