самово́льничавший самовольничавший

adjective

Meanings

  1. self-willed, arbitrary, unauthorized, having acted on one's own initiative

Declension

CaseMasculineNeuterFemininePlural
Nominativeсамово́льничавшийсамово́льничавшеесамово́льничавшаясамово́льничавшие
Genitiveсамово́льничавшегосамово́льничавшегосамово́льничавшейсамово́льничавших
Dativeсамово́льничавшемусамово́льничавшемусамово́льничавшейсамово́льничавшим
Accusativeсамово́льничавшего, самово́льничавшийсамово́льничавшеесамово́льничавшуюсамово́льничавших, самово́льничавшие
Instrumentalсамово́льничавшимсамово́льничавшимсамово́льничавшей, самово́льничавшеюсамово́льничавшими
Prepositionalсамово́льничавшемсамово́льничавшемсамово́льничавшейсамово́льничавших

Examples

  • Самово́льничавший подпо́лковник был разжа́лован.
    The self-willed lieutenant colonel was demoted.

самово́льничать самовольничать

verbimperfective

Meanings

  1. act wilfully

Conjugation

Present
ясамово́льничаю
тысамово́льничаешь
он / она / оносамово́льничает
мысамово́льничаем
высамово́льничаете
онисамово́льничают
Past
Masculineсамово́льничал
Feminineсамово́льничала
Neuterсамово́льничало
Pluralсамово́льничали
Imperative
Singularсамово́льничай
Pluralсамово́льничайте

Participles

presentpast
Activeсамово́льничающийсамово́льничавший
Passive——
presentpast
Verbal adverbsсамово́льничаясамовольничав, самовольничавши