нача́льствующий начальствующий

adjective

Meanings

  1. commanding, head, chief

Declension

CaseMasculineNeuterFemininePlural
Nominativeнача́льствующийнача́льствующеенача́льствующаянача́льствующие
Genitiveнача́льствующегонача́льствующегонача́льствующейнача́льствующих
Dativeнача́льствующемунача́льствующемунача́льствующейнача́льствующим
Accusativeнача́льствующий, нача́льствующегонача́льствующеенача́льствующуюнача́льствующие, нача́льствующих
Instrumentalнача́льствующимнача́льствующимнача́льствующей, нача́льствующеюнача́льствующими
Prepositionalнача́льствующемнача́льствующемнача́льствующейнача́льствующих
Short formнача́льствующнача́льствующенача́льствующанача́льствующи

нача́льствовать начальствовать

verbimperfective

Meanings

  1. command, be in command

Conjugation

Present
янача́льствую
тынача́льствуешь
он / она / ононача́льствует
мынача́льствуем
вынача́льствуете
онинача́льствуют
Past
Masculineнача́льствовал
Feminineнача́льствовала
Neuterнача́льствовало
Pluralнача́льствовали
Imperative
Singularнача́льствуй
Pluralнача́льствуйте

Participles

presentpast
Activeнача́льствующийнача́льствовавший
Passive——
presentpast
Verbal adverbsнача́льствуяначальствовавши